Презентація на тему «Шевченко» (варіант 10)

Шевченко і Куліш
Підготували учні 11-Б класу.

«Перша зустріч Куліша з Шевченком була характерна. Ввіходить хтось до Куліша в полотняному пальті. — «Здорові були!.. А вгадайте — хто?» — «Хто ж, як не Шевченко?!» (А ніколи не бачив його й намальованого). — «Він і є!.. Чи нема в вас чарки горшки?» і т. д. Тут уже й пішло справдешнє січове балакання, а далі й співи. (Шевченко мав голос пречудовий, а Куліш знав незліченну силу пісень). Почали потім їздити навкруги Києва, рисувати, рибу за Дніпром варити. Тільки Куліш не зовсім уподобав Шевченка за його цинізм; зносив його норови ради його таланту, А Шевченкові знов не здалась до смаку та аристократичність Куліша, що про неї ми вже натякнули. Можна сказати, що це зійшовся низовий курінник, січовик із городовим козаком-кармазинником.»
Із спогадів Пантелеймона Куліша.

Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини — другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об'єднує їх одне — любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн.

Шевченко був категоричним та непримиренним до царату, до зневаги, яку висловлювали стосовно України. Куліш був більш толерантним, його дещо лякали полум'яні виступи Шевченка проти існуючого режиму. Але особиста позиція кожного з цих видатних діячів зумовлена передусім їхнім життєвим шляхом.

Особисті стосунки двох митців були дружніми, відомо, що Т. Шевченко був боярином на весіллі П. Куліша, глибоко шанував творчу діяльність письменника. Тарас Шевченко оцінив і «Чорну раду». Ось що він пише Кулішеві про його роман: «Спасибі тобі, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо — за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі».

Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були членами Кирило-Мефодіївського братства, а за свою творчість були засуджені Миколою на заслання з майже однаковими вироками. «Запретить писать и сослать на службу в Вологду», — такий вирок винесли Кулішеві. Але ні Куліша, ні Шевченка не зламало заслання та гоніння. Вражаючи нас своєю прямотою та сміливістю, кожен по-своєму, згідно зі своєю вдачею та поглядами, не припиняв ні на мить боротися за долю народу.

Учасники Кирило-Мефодіївського товариства

Шевченко та Куліш глибоко цінували і поважали один одного. Це ще раз підкреслює неоціненну силу духу обох митців. А їхнє вміння об'єднатися навколо спільної мети задля користі Батьківщини, як і їхня творчість, зіслуговує на глибоку повагу та захоплення нащадків.

Портрет Куліша, намальований Тарасом Шевченко

Дякуємо за увагу!