Дитинство Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 р. в місті Новограді – Волинському , тепер Житомирської області. Родина Косачів була заможною й освіченою, входила до кола патріотичної української інтелігенції
Слайд #3
Батьки Лесі Батько – Петро Косач Мати – Ольга Косач
Слайд #4
Брати та сестри Лесі Українки Леся з братом Михайлом До Лесиного 13-річчя вони однак були у всьому нерозлучні: разом бавилися ,разом читали, разом вчилися, разом розважалися
Слайд #5
Леся з сестрою Ольгою Леся цікавилася історією. Дев'ятнадцятирічною дівчиною вона написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів», в якому проводила багато паралелей і порівнянь дійсності трьохтисячорічного минулого зі сучасним. Цей підручник був доступним, лаконічним і цікавим. Зростаючи, Леся цікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі
Слайд #6
Ісидора – молодша сестра Лесі Українки Останньою гілочкою Косачівського роду, була Ісидора, яка після перебування в 1945 р. у німецькому таборі для переселенців в Аусбурзі виїхала до Америки, де і знайшла вічний спокій
Слайд #7
Переїзд родини Косачів до Луцька У 1879 р. родина Косачів переїхала до Луцька: сюди було переведено на службу батька . Тоді ж у селі Колодяжному, поблизу Ковеля, батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України
Слайд #8
Лікування Лесі в Криму Застудившись, Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, через неможливість музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії “ До мого фортеп'яно “. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування у Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу
Слайд #9
Останні роки життя Лесі Українки Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата
Слайд #10
Використано: інформація-Wikipedia;зображення- Google;музика- В. Івасюк «Я піду в далекі гори»Дякую за увагуАвтор – Швед Тарас