Політико – ідеологічний розвиток СРСР в «хрущовське» десятиріччя
Слайд #2
Початко часткової десталінізації та демократизації життя країни: відсторонення Маленкова; XX з'їзд КПРС у лютому 1956 і виступ на ньому Н. Хрущова з доповіддю про культ особи Сталіна; введення до складу Президії ЦК нових облич - Брежнєва, Жукова, Ігнатова та ін; перебудова правлячої партії (на XXII з'їзді в жовтні 1961 були внесені зміни в Статут КПРС, що стосувалися демократизації самої партії, умов прийому до неї, розширення прав місцевих партійних організацій, розширення прав союзних республік).
Слайд #3
Відновлення прав депортованих за Сталіна народів
Слайд #4
Виникнення різних форм громадського самоврядування
Слайд #5
Перегляд справи тих, хто був репресований в результаті політичних процесів в післявоєнний час
Слайд #6
Розширення прав Рад всіх рівнів у вирішенні господарських і соціальних проблем
Слайд #7
Ідеологічні процеси в духовній сфері суспільства Хрущов був переконаним атеїстом. Отже на церкву зберігався жорсткий ідеологічний наступ. Жодного послаблення в релігійний бік не відбулось.
Слайд #8
Волюнтаризм - принцип ухвалення рішень на основі бажань окремої особи, а не наукових підходах
Слайд #9
«Кукурудзяна» кампанія
Слайд #10
«Цілинна»кампанія
Слайд #11
Критика Хрущовим абстракціоністів і формалістів під час огляду виставки московських художників в 1962
Слайд #12
ВИСНОВОК У 80-і рр.. після того, як була знята негласна заборона з теми, пов'язаної з опальним політиком, з'явилися публікації, що розглядають діяльність Хрущова як спробу невдалого повороту, який у разі успіху міг би прискорити прогрес радянського суспільства. Однак подібна точка зору не беззаперечна, так як пошук шляхів оновлення суспільства в ті роки на виходив за межі сформованих стереотипів мислення, що не торкався основ історично склалася соціально-економічної і політичної системи.