Твір на тему: «Чим мені подобаються вірші Гете»
У своєму будинку у Веймарі, у затишному м’якому кріслі сидить літній вісімдесятидворічний чоловік, перед яким — смерть, а за плечима якого — весь світ зі всіма його хитрощами та капканами. Цьому чоловіку не страшно востаннє простягнути руку, адже він, Йоганн Гете, прожив так, що й через декілька століть його ім’я буде знати кожен, а твори вчитимуть напам’ять.
Мені подобається творчість цієї людини! Недаремно його назвали тисячегранником, адже він розкрив себе і в мистецтві, і в науці, зумів усі свої внутрішні переживання зобразити за допомогою чорнила на папері. Кожен його вірш — окремий світ, непідвладна законам фізики галактика, яка рухається проти всієї Сонячної системи, а читач – «наче розсудливий гість у добропристойній путі».
Найбільше мені до вподоби те різноманіття художніх засобів, яке передає тонкощі глибинних почуттів поета. Наприклад, ось які ніжні та милозвучні епітети-неологізми Гете використовує в одному зі своїх віршів: «всенайлюбіша», «всеприявну», «всекраснозросла», «всепестливу», «всеграюча», «всеобразна», «всебарвнозоряна», «всеобіймаюча», «всерадуюча», «всерозгортальна». А як з трепетом написав поет останні рядки:
Від тебе явне і глибинне знаю,
Всемудра ти, боготворю тебе!
Я сто імен Аллаха називаю -
З них кожне величає і тебе.
Відомою тепер є фраза Наполеона під час його зустрічі з Йоганном: «Ось це Людина!». Усього Гете досягнув наполегливою працею, згодом він згадував, що й чотирьох тижнів не прожив собі на втіху. Але результат цих старань очевидний: «Я живу в тисячоліттях».
Мені подобається також те, наскільки поет уміє розуміти природу, з’єднатися з нею. Він ставиться до навколишнього світу, як до свого старого товариша, з яким пройшли, як кажуть, Крим, Рим і мідні труби:
Сміється природа радо мені,
Як сяє сонце по зимнім сні!
Барвисті квіти по всіх лугах,
Пташині хори по всіх гаях.
Читаючи такі рядки, одразу відчуваю приємний запах сонного весняного гаю, а у вухах дзвенить неповторний пташиний спів.
Отже, поезія Йоганна Гете – неповторна та неперевершена скарбниця чеснот, краси, любові. Вона захоплює, чарує своєю неповторністю, мелодійністю. Такі вірші житимуть, доки існуватиме життя на Землі. Люди читатимуть їх, допоки вмітимуть відчувати порухи серця.