РИ́ЦАРСТВО, а, с.
1. Збірн. до ри́цар. Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Кач., II, 1958, 426).
2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря. Радянське рицарство — це не показна, про людське око шаноба до наших подруг… Ні, це значно глибше і вагоміше почуття (Рад. Укр., 19.V 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 546.