НЕМИ́СЛИМО. Присл. до неми́слимий; // у знач. присудк. сл. Вона не знала, хто такий Загорулько, а спитати про це було немислимо (Жур., Вечір.., 1958, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 337.