ДОП’Я́НА, присл., розм. До повного сп’яніння. Він.. не приніс Кошицькій нічого, крім свойого червоного лиця, гарячої крові, здорових, робучих рук та не зовсім приємної привички — напиватися доп’яна щонеділі (Фр., IV, 1950, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 376.