Василь Симоненко Виконала учениця 11-Б класу Тихонюк Альона Життєвий і творчий шлях
Слайд #2
«Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне й добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо це мені вдається рідко, то не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію і мало знаю. Найбільше люблю землю, людей, поезію і... село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть. Найбільше боюся нещирих друзів. Більше мені сказати про себе нічого.»
Слайд #3
«Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно мало зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне й добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо це мені вдається рідко, то не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію і мало знаю. Найбільше люблю землю, людей, поезію і... село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть. Найбільше боюся нещирих друзів. Більше мені сказати про себе нічого.»
Слайд #4
Вже перші його поезії засвідчили: в українській літературі з'явився самобутній і зрілий Майстер. Симоненко вразив читача осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю і молодечим завзяттям.
Слайд #5
Вже перші його поезії засвідчили: в українській літературі з'явився самобутній і зрілий Майстер. Симоненко вразив читача осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю і молодечим завзяттям.
Слайд #6
Вже перші його поезії засвідчили: в українській літературі з'явився самобутній і зрілий Майстер. Симоненко вразив читача осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю і молодечим завзяттям.
Слайд #7
Вже перші його поезії засвідчили: в українській літературі з'явився самобутній і зрілий Майстер. Симоненко вразив читача осяянням краси власної душі, справжністю почуттів, інтелектуальною високістю і молодечим завзяттям.
Слайд #8
Не докорю ніколи і нікому, Хіба на себе інколи позлюсь, Що в 20 літ в моєму серці втома, Що в 30 - смерті в очі подивлюсь.
Моє життя - розтрощене корито, І світ для мене - каторга і кліть... Так краще в 30 повністю згоріти, Ніж до півсотні помаленьку тліть. 1955 рік