Ідея створення логарифмів бере початок ще від Архімеда (бл.287-212 р. до н. е.), але перший крок до спрощення обчислень зробив німецький математик Михаель Штіфель(1487-1567). Хто винайшов логарифми?
Слайд #3
Термін “логарифм” належить шотландському математику Джону Неперу (1550-1617), який у 1614 році вперше опублікував працю “Описання дивовижної таблиці логарифмів”.
Слайд #4
Логарифмічна функція 11 клас
Слайд #5
Означення логарифма Логарифм додатного числа b за основою a (де ) є показником степеня, у який потрібно піднести число a, щоб дістати число b. Логарифм числа b за основою a позначається:
Слайд #6
Для позначення десяткових і натуральних логарифмів прийняті спеціальні позначення: замість пишуть , замість пишуть (е – основа натурального логарифма, ) Таким чином:
Слайд #7
Основна логарифмічна тотожність: Властивості логарифмів: А також:
Слайд #8
Властивості функції при a>1 1) область визначення функції — проміжок , ; 2) область значень функції — уся числова пряма; 3) функція не є ні парною, ні непарною; 4) функція зростає при х>0; 5) при х=1 значення функції дорівнює 0; 6) якщо 0 < х < 1, то . 7) якщо х > 1, то .